• datalife engine
    • день матері

      Для українського народу особа матері, як і особа батька, завжди була охоплена найбільшою повагою. Матір була, є і має бути (в ідеології українців) лагідною, невтомною, відважною, надзвичайно працьовитою, безмежно люблячою. Ця ідеологія є дуже показовою навіть у нашому сприйманні країни, в якій живемо, - Україна, яку вважаємо нашою спільною Матір'ю, є такою ж: сильною, хороброю, інколи вимогливою, завжди гідною, повсякчас турботливою і, звісно, невтомно люблячою.

    • З днем народження, Блаженніший Святославе!

      В своєму серці завжди зберігайте Бога, адже все, що нам потрібно для щастя, це впевненість в тому, що нас розуміють! А Господь Бог нас розуміє, любить і береже від бід! І нехай ваше життя буде милістю Божою і блаженним сповнена світлом! Нехай віра в Бога ваше серце зігріває, хай любов Всевишнього вас окриляє, надія нехай вас ніколи не покидає! Нехай вам буде відома істина земного життя! Нехай Божа благодать вам зійде і подарує мир і добро! Бажаємо вам, щоб ваша душа стала ще чистішою, ще прозорішою, ще відкритою! Бажаємо вам стати щасливішим, ніж вчора, і з упевненістю дивитися в завтрашній день! І нехай ваші добрі мрії збуваються з допомогою Господа нашого Ісуса Христа! Здоров’я вам, сил, смирення!

      З днем народження!




    • Вітаємо отця Віталія з іменинами!

      Священиком бути в нашому житті непросто! Для цього мало покликання: тут потрібен особливий дар, даний згори. Дар, даний Господом нашим, який говорить з нами Вашими устами!
      Дорогий наш священик! Сьогодні ми щиро вітаємо Вас із Днем Ангела! Ми хочемо відзначити, що ми, Ваші парафіяни, віримо Вам і віримо у Вас, а тому завжди йдемо до Вас із нашими радощами і бідами! Ми сподіваємося, що Ви з нами будете довгі-довгі роки! Бережи Вас Господь!

    •  «Коли на фронті стають в обороні нашого права на життя, даруючи власне життя, то тільки тому, що вірять у Воскресіння», – владика Тарас

      Ви напевно часто зауважували, що на празник Воскресіння, на Пасху читається Євангеліє котре майже нічого не говорить про Воскресіння. На перший погляд. Пролог Євангелії від Івана. «На початку було Слово і Слово було в Бога, і слово було Бог».

    • ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА

      Цього року ми зустрічаємо Пасху Христову серед особливих випробувань, страждань, знущань, зневаги і руїни. У нашому народі, в Україні та на поселеннях, може здатися, що хрест Господній був раптово кинений нам на плечі на самому початку Великого посту і ми несемо його вже не день-два, не тиждень-два, а безнастанно, день і ніч.

    • Освячення Великодніх кошиків

      23 квітня традиційно відбулося освячення Великодніх кошиків.

      (Фото цієї події)

    •  Вербна неділя

      Чистотою і душевною добротою дихає все навколо: настала Вербна неділя, день радості та тріумфу всіх християн! Нехай же радість наповнить і твою душу, розіллється річкою у твоє прекрасне життя! Нехай тепло, добробуту і красиві миті не покидають тебе!

    • Хресна дорога за участі учнів музичної школи
       

      Сьогодні молодь, як ніколи потребує правильного керування в єдності з Богом. Саме у такому дусі виховують своїх учнів викладачі Перемишлянської музичної школи. Для них уже стало традицією в часі Великоднього посту проводити у різних храмах Хресну дорогу. Це молитва, що спонукає нас до глибоких роздумів над муками Ісуса Христа.

    • «ЦЕ ЩЕ НЕ КІНЕЦЬ. ЗЛО НІКОЛИ НЕ МАЄ ЗА СОБОЮ ОСТАННЬОГО СЛОВА»

      Відкриваймо для себе цей час також як час надії. Час, коли Бог відкриє для нас нову сторінку не тільки в житті нашого народу, а й в особистому досвіді.
      Про те, як християнину реагувати на трагедії війни та на що внутрішньо спиратися у непростий час, розповів ієромонах-студит Лука Михайлович у програмі «Бути певним у непевному завтра» 9 квітня на «Живому телебаченні» та радіо «Воскресіння». Отець Лука поділився порадами, як залишатися емоційно стійкими у часи таких страшних трагедій і випробувань. Отець Лука Михайлович на початку розмови розповів, як особисто переживає час війни та закликав радуватися посеред скорбот і викликів.

    • МОЛИТВА ЗА УКРАЇНСЬКОГО ВОЇНА

      Передвічний Творче, Боже миру і добра, своєю незбагненною потугою стань сьогодні на захист твоїх вірних синів і доньок, що, ризикуючи власним життям, стали на захист свого народу.


      Будь для кожного з них силою і міццю, вірною опорою у миті випробувань і світлим обрієм у сутінках загроз. Увінчай їхні зусилля перемогою добра над злом, правди над брехнею, справедливості над кривдою.



    • Дорогі браття і сестри!
      У зв’язку з карантином, який суттєво обмежує Вашу фізичну присутність в храмі на богослужіннях та 
      складання добровільних пожертв для потреб парафії, відкрито розрахунковий рахунок у 
      Приватбанку, на який можна надсилати кошти.
      Р/р UA473052990000026202886800731
      Дякуємо за розуміння і солідарність.

           Парох храму о. Віктор Мельник

    21 травня 2011 року, Вселенський Архиєрей Венедикт ХVІ призначав нового Апостольського нунція для України. Ним став Титулярний архиєпископ Бомарцо Томас Едвард Ґалліксон (Thomas Edward Gullickson), дотеперішній Апостольський нунцій у численних країнах Карибського регіону.

    Серед них – Тринідад і Тобаго, Антигуа й Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Домініка, Ямайка, Гренада, Гайана, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Суринам. Він був також Апостольським делегатом на Антильських островах.

    Новий Апостольський нунцій народився 14 серпня 1950 року в Су-Фоллз у США. 1976 року прийняв священичі свячення і 1981 року розпочав готуватися до дипломатичної служби, навчаючись в Папській церковній академії. 2004 року блаженний Іван Павло ІІ призначив його Нунцієм в Тринідад і Тобаго, надавши йому архиєпископську гідність. Одночасно він отримав акредитацію в численних країнах регіону Малих Антильських островів.

    Пригадаємо, що дипломатичні стосунки між Україною та Святим Престолом були встановлені 8 лютого 1992 року. Першим Нунцієм від 1992 до 1999 року був Архиєпископ Антоніо Франко. Від 1999 до 2004 року дипломатичну місію Нунція в Україні виконував Архиєпископ Микола Етерович. Третім Нунцієм від 2004 до 2011 року був Архиєпископ Іван Юркович, якого 19 лютого 2011 року Папа Венедикт ХVІ призначив Апостольським нунцієм в Російський Федерації. Архиєпископ Томас Едвард Ґалліксон – це четвертий Апостольський нунцій за 19 років встановлення дипломатичних стосунків між Апостольською Столицею і Україною.


    За матеріалами: www.radiovaticana.org
    Прес-служба Стрийської єпархії

    Так довго і так палко цього дня очікувало 37 дітей нашої парафії. І він настав 5 червня, в першу неділю місяця, яка вже традиційно є днем Урочистого Св. Причастя першопричасників храму Св. Миколая. Зустрічі з Ісусом очікують найбільше діти, проте не менш щасливими є в цей день їхні батьки, бачачи своїх дітей, немов свілих та чистих ангелят.
    До зустрічі з Євхаристійним Христом діти готуються на протязі цілого навчального року з жовтня до червня. Катехитичні зустрічі, які провадить наш катехит Роксолана Василівна Гуніник відбуваються щосуботи, де діти здобувають фундаментальні катехитичні знання, поглиблюючи своє пізнання та розуміння Господа Бога. На завершення курсу приготування відбувається екзамен, який приймають наші духовні наставники: о. Віктор та о. Дмитро. Діти дуже переживають з цього приводу, але страх перед іспитом завершується невимовною радістю після його проходження, адже це означає, що дитина готова звершити свою першу Сповідь і прийняти довгоочікуване Св. Причастя.
    Цього недільного дня в нашому храмі служилася третя св. Літургія в намірі дітей-першопричасників, яку відправляли наші священики: о. Віктор та о. Дмитро. У проповіді, адресованій до дітей та їхніх батьків о. Віктор підкреслив важливість цієї події як для дітей, так і для Бога та закликав добре пам’ятати цей день, плекати добрі справи, виховувати себе щоденно для Бога, відповідаючи на Його безмежну любов.
    Після Служби Божої діти виступили перед своїми батьками та родичами з коротеньким святковим концертом, через який засвідчили свою радість та дитячу щиру віру.
    На завершення о. Віктор подякував катехиту парафії Роксолані Василівні за плідну працю, пов’язану з підготовкою дітей. Вітаючи батьків, отець заохотив їх до подальшого поглиблення релігійних знань їхніх дітей через відвідування парафіяльної катехитичної школи.
    Урочистість завершилася багаторазовим «Многая літа», врученням альбомів-пам’яток Першого Св. Причастя дітям та спільною фотографією.

     

     
    Бог вибрав священиків,щоб на землі займалися Його справами. Вони є Божими післанцями до людей, щоб їм звіщати Божу волю. Шлях до священства є духовно – особистісним. Тільки той, кого вибирає Христос, той хто чує в своєму серці поклик Божий – стає справжнім Христовим священиком.
    Дуже приємно, що наше місто Перемишляни і наша парафія подарували Христовій Церкві ще одного Господнього Слугу – ієрея Івана Гобелу.
    Свою першу врочисту Службу Божу в рідному місті Перемишляни, у храмі св. Миколая, отець Іван відслужив в неділю 29 травня. В цьому храмі він зростав духовно, адже з дитячих років прислуговував, будучи членом Вівтарної дружини. І в своїх світлих мріях, будучи малим хлопчиною, бачив себе на місці священика. І ось звершилось… Господь покликав його на служіння Йому. Але цьому передувало велике бажання, молитва і праця.
    На тій Службі Божій о. Віктор – адміністратор храму виголосив проповідь про значення і гідність священства та побажав нововисвяченому ієрею ,щоб був добрим Божим Слугою.

    В днях з 14-15 травня відбувалася щорічна молодіжна проща до Унівської Лаври, в якій взяло участь приблизно 6-7 тисяч паломників. Вже традиційно безпосередню участь взяла у ній і наша парафія, зокрема члени молодіжної спільноти «Адонай» разом зі своїм провідником п. Роксоланою Гуніник з благословення наших духовних наставників, які були запрошені до прощі з метою сповідництва прочан.
    Піша проща наших дітей, довжиною у 8 кілометрів, розпочалася після обіду від храму Св. Миколая. В дорогу вирушило 28 учасників, які з піснями, молитвою та добрим настроєм швидко дісталися Свято-Успенської Лаври, де взяли участь в повній програмі вечірніх молінь та нічних чувань, приступивши до Св. Сповіді та Св. Причастя.
    У неділю, 15 травня, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, очолив Божественну Літургію у Свято-Успенській Унівській лаврі. Говорячи проповідь на тему недільної Євангелії про розслабленого, Предстоятель УГКЦ згадав слова українського поета Тараса Шевченка, який писав нібито про українських сучасників: «Оглухли, не чують, кайданами міняються, правдою торгують і Господа зневажають…». Блаженніший Святослав зауважив: «Саме Христос зупиняється біля нікому не потрібної особи. Навіть більше, Бог першим руйнує цю людську самотність, бо звертається до недужого. Христова життєдайна десниця піднімає його з постелі і впроваджує у спільноту літургійного та церковного життя. Кожен може збагнути, що ця давня історія – це історія про нас». За словами проповідника, у сучасному світі, в якому є так багато нових засобів спілкування між людьми та способів бути разом, водночас зростає самотність. «Часто молодь скаржиться, що її не чують і не розуміють. Ізольовані, відкинуті, не мають нікого, хто допоміг би їм віднайти місце в мінливому і жорстокому суспільстві. Часто батьки кажуть те саме. Мають претензії, що діти їх не слухають. Чоловік чи жінка також почуваються самотніми, хоча живуть в одній родині й в одному домі. Парадокс, що іноді нас більше слухають чужі, ніж рідні та близькі люди. Такою є велика правда про самотність сучасної людини», − вказав на проблеми сьогодення Предстоятель УГКЦ.
    Говорячи про ікону Унівської Богородиці, Блаженніший Святослав зазначив, що Пресвята Діва дає нам відповідь на ці труднощі: «Вона наче вказує на Бога, який стає біля нас і питається чи ми хочемо зцілення? Історія закінчується чудесною зустріччю і закликом Ісуса: «Не гріши». Тож нехай Пречиста Діва, яка сьогодні присутня поміж нами, за посередництвом чудотворної Унівської ікони, допоможе кожному з нас особисто пережити зустріч і знайти Христа-Спасителя». Глава УГКЦ зауважив, що головна мета прощі – отримати велику божественну благодать у цьому святому місці.
    Усі прочани поверталися до своїх домівок щасливими й піднесеними на дусі, хоча й трішечки намоченими ніжним дощем недільного ранку.

    1 травня, у Томину неділю, відбувся щорічний фестиваль гаївок, організований нашою парафією, зокрема з особистої ініціативи о. Віктора Мельника, адміністратора нашої парафії та дирекції СШ №2 м. Перемишляни. Присутніми на святі теж були: о. Ігор Барбуляк, парох храму св. рівноап. Володимира та блаженного священномученика Еміліяна Ковча та протопресвітер Перемишлянського деканату, який очолив спільну вступну молитву перед фігуркою Богородиці, де і відбувалося усе дійство, о. Дмитро Тхір, сотрудник храму св. Миколая та представники влади: п. Наталія Гавінська, заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань, міський голова п. Олександр Зозуля та інші.


    «Сьогодні все наповнилося світлом, небо, земля і глибини підземні. Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, в якому ми утверджуємось!», – цими словами ірмосу Пасхального канону, Преосвященний Владика Тарас Сеньків розпочав своє цьогорічне Великоднє послання.


    Кир Тарас, звертаючись до духовенства, монашества і вірних Стрийської єпархії нагадує, що Христове Воскресіння – це головна подія в історії відкуплення людського роду: «Звістка про Христове Воскресіння є центральною правдою всього Божественного Об’явлення, спасительною та преображуючою світ силою Євангелія. Вона зібрала воєдино усі народи в Єдину, Святу, Соборну та Апостольську Церкву, установлюючи її єдиним вірогідним свідком Христового Воскресіння та носієм Радісної благовісті на всі часи для всього людства».

    У Пасхальному таїнстві відкривається безмежна любов Бога до людини. Апостольський Адміністратор підкреслює, що Христове Воскресіння долає перегороду між життям та смертю, повертаючи нам надію на осягнення тої мети, до якої ми були покликані ще при сотворенні: «Христовим воскресінням долаються всі протилежності між життям та смертю: присутність вічності стає реальністю. Така присутність є основою віри: вона несе в собі запоруку осягнення нашої остаточної мети. Віра є там, де тріумфує любов. Тому що в Христовій смерті та Воскресінні Божа любов подолала смерть – людина може вірити, що її буття в єдності з Богом є правдивим життям, яке долає смерть».

     

     

    Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,
    всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям,
    преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
    Української Греко-Католицької Церкви


    Христос воскрес!


    «Воскресіння день − просвітімося люди!
    Пасха Господня, Пасха, від смерті бо до життя
    І від землі до небес Христос Бог нас перевів, −
    Перемоги пісню співаємо!»

    Воскресна Утреня, Канон Пасхи


    Сьогодні, у день світлого празника Христового Воскресіння, цими словами Канону Пасхи Свята Церква прославляє свого Спасителя, який воскрес із мертвих. Подібно як і колись, у перший день створення світу, нині із темряви гробу, що звичайно є темрявою небуття, розпачу і безвиході, засяяло божественне і несотворене світло життя. «Воскресіння день − просвітімося люди!» Це світло божества, яке випромінює із пошматованого і зраненого, але воскреслого тіла Ісуса, пронизує сьогодні всіх нас, проникає у нашу особисту темряву гріха, немочі, безнадії та зневіри і просвічує, оживляє та воскрешає − відкриває двері до нового життя.

     

     

    Всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям,
    преподобним ченцям і черницям,  дорогим у Христі мирянам
     Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви

    Христос воскрес! Воістину Воскрес!

     

    «Сьогодні все наповнилося світлом,
    небо, земля і глибини підземні.
    Нехай же празнує вся вселенна
    Христове воскресіння,
    в якому ми утверджуємось!»

    Воскресна Утреня, Канон Пасхи

    Улюблені в Христі браття та сестри!

    Мов заключний акорд цієї величної Пасхальної стихири урочисто звучить Великодній гімн: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим що в гробах життя дарував», звіщаючи світові світанок нового дня Господнього, світанок спасіння світу. Його змістом є повнота Правди, яка творить основу нашої віри та є причиною нашої надії. Все проголошує остаточну перемогу Божої любові, котра обіймає кожного з народжених та все людство, спонукуючи до радісного визнання: Воскреслий Христос Ісус є Господь та Спаситель.
    Звістка про Христове Воскресіння є центральною правдою всього Божественного Об'явлення, спасительною та преображуючою світ силою Євангелія. Вона зібрала воєдино усі народи в Єдину, Святу, Соборну та Апостольську Церкву, установлюючи її єдиним вірогідним свідком Христового Воскресіння та носієм Радісної Благовісті на всі часи для всього людства.

    «Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес» - проголосили ангели жінкам мироносицям, а тим і до всієї історії світу про сповнення Господньої обіцянки спасіння. «Воскрес із мертвих» – це головне ствердження Великодньої правди, перед якою смиренно схиляється розум, бо Божественна Мудрість об'являє людині свою велич лише в благодаті віри.
    Пасхальне таїнство є неповторною історичною миттю торжества Божественної любові, у якій людина віднаходить ствердження правди про себе та об'явлення повноти свого життя. Справжня туга за безсмертям не родиться з ізольованого, зосередженого на собі існування, яке не заспокоює, але з досвіду безумовного дару любові. Тож якщо таїнство життя є тотожне таїнству любові, тоді воно є пов’язане з процесом самозречення аж до смерті. Христовим воскресінням долаються всі протилежності між життям та смертю: присутність вічності стає реальністю. Така присутність є основою віри: вона несе в собі запоруку осягнення нашої остаточної мети. Віра є там, де тріумфує любов. Тому що в Христовій смерті та Воскресінні Божа любов подолала смерть – може людина вірити, що її буття в єдності з Богом є правдивим життям, яке долає смерть.

     


    З благословення Преосвященого Владики Тараса Сеньківа, вийшла друком книга о. Андрія Соколовського «Історія чудотворної ікони Богородиці Тучнянської», яка розповідає про минуле одного з десяти відпустових місць Стрийської єпархії.


    Книга простежує історичний контекст чудотворної ікони, іконографію, історії заступництва Пресвятої Богородиці. Праця має важливе значення не лише з історичної точки зору, але, в першу чергу, написана для прослави Матері Господа нашого Ісуса Христа, адже Вона є першою Заступницею перед Своїм Сином за людський рід. Це в особливий спосіб видно через Її чудотворну ікону в Тучному, яка є знаком Божої любові та милосердя до людей.

    «Історія чудотворної ікони Богородиці Тучнянської» є внеском у розвиток культу вшанування Богоматері в маловідомих досі місцях об’явлень Її материнської присутності через чудотворні ікони і є першою спробою пізнати історію цього святого місця. Книга покликана зацікавити бажаючих здійснити паломництво у с. Тучне Перемишлянського району на Львівщині, де зберігається ікона.

    Повідомив о. Андрій Соколовський,
    адміністратор парафії с. Тучне
    Перемишлянського деканату

     

     

     

     

    Всесвітлішим, високопреподобним,
    преподобним та всечеснішим
    священнослужителям
    Української Греко-Католицької Церкви

     

    Дорогі співбрати у Христовому священстві!

     

    У Cтрасний четвер, того дня, коли наш Божественний Спаситель перед своїми страстями зібрав своїх учнів на Тайну вечерю, хочу і я зібрати всіх вас довкола себе за посередництвом цього послання. Під час таїнственної трапези з апостолами Ісус Христос установив святе таїнство Священства. До участі у цьому великому таїнстві Він вибрав і покликав також і нас, зробив це служіння сенсом нашого життя та земної місії. В цей святковий день хочу щиро привітати вас, що стали учасниками вічного священства самого Спасителя, та разом з вами поміркувати над його змістом і тими завданнями, які ми повинні виконати в нашій Церкві і в нашому народі.

    Погляньмо сьогодні на Христа, який знову засідає з нами до своєї Тайної вечері. Яким ми Його побачимо? Що Він до нас каже і що з нами чинить? З усіх таїнственних жестів Христа на цій вечері хотів би звернути вашу увагу лише на такі три: вмивання ніг учням, подавання їм для споживання свого Тіла і своєї Крові під видом хліба і вина та молитва за них до Отця.

    Першим жестом – який ми звершуємо у катедральних храмах під час чину вмивання ніг саме у Великий четвер – Христос у видимий і зворушливий спосіб упокорює себе перед власними учнями і вказує їм на те, що Він є серед них як слуга. Пояснюючи здивованим і схвильованим учням свою поведінку, Спаситель каже: «Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному» (Ів. 13, 12–14). Таким чином Спаситель навчає нас, що Його священство не є запорукою людського владарювання чи привілеєм. Бути священиком – означає бути для всіх слугою, бути тим, хто щодня обмиває людську нечистоту, тобто служить ближньому за прикладом свого Господа. «Слуга не більший за свого пана, а посланий не більший за того, хто його послав», – каже Христос (Ів. 13, 16). Бути священиком – означає бути слугою очищення людини, щоби кожен віруючий міг стати причасником чистоти життя самого Христа.

    А як важливо для кожного з нас, особливо в ці дні Великого посту, коли годинами слухаємо сповіді вірних, самим бути очищеними та вмитими Христом у цій купелі душі, що звемо святим таїнством Покаяння! Тому прибігаймо якнайчастіше до цієї тайни Божого милосердя, даймо Христові послужити нам і дозвольмо Йому зробити нас здатними до служіння іншим. «Коли я тебе не вмию, – каже Ісус до Петра, а також і до кожного з нас, – то не матимеш зі мною частки» (Ів. 13, 8).

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні