• datalife engine
    • Вийшов новий номер газети "Адонай"
    • ЧОМУ Я НЕ БОЮСЯ ЧАКЛУНІВ, ПРОКЛЬОНІВ І ВОРОЖБИТСТВАВпевнена, що вам доводилося чути різні історії від подруги чиєїсь подруги про те, як хтось когось закляв і все життя йде шкереберть. А ще, що хтось десь точно бачив якісь надзвичайні потойбічні явища. Вражає? Страшно? Дивно! А ви справді переконані в  силі Господа? Ви справді вірите у жертву і воскресіння Ісуса? То чого боїтеся?
    • Наш парафіяльний хор у Зарваниці2 листопада хористи церкви Св.Миколая м.Перемишляни відвідали духовний центр у Зарваниці. У головному Соборі Зарваницької Матері Божої відспівали Божественну Літургію, опісля чого диякон Василь Миць провів нам цікаву екскурсію святими місцями.

    • Зустріч з Ніком ВуйчичемУ неділю 28 жовтня учасники спільноти «Адонай», були присутні на стадіоні «Арена Львів» де перед багатотисячною публікою виступав відомий у всьому світі християнський спікер-мотиватор Нік Вуйчич. Нік Вуйчич вже вшосте в Україні, але вперше приїхав до Львова. Він народився без ніг і рук, але зумів навчитись жити і досягнув успіху, ставши популярним оратором і створив благодійну організацію «Життя без кінцівок». 

    • Заборонений прийом при вихованні молодшої дитиниЯк з молодшої дитини не виростити інфантильну людину, схильну до емоційного шантажу? Розповідає психолог Людмила Петрановська.
      Приходить сім'я, мама і тато, дуже скаржаться на старшого сина: конфліктний, примхливий, ніколи не враховує інтересів інших людей. У них двоє синів - 9 років і 5 років.Коли тато приходить з роботи, хлопчики наввипередки біжать відкрити йому двері, у них таке змагання. Хто перший встиг добігти і відкрити двері, той виграв і перший повис на татові.

    • ВЖЕ ГОТУЄТЕСЯ ДО ХЕЛЛОВІНУ? А ПРО ЦЕ НЕ ЗАБУЛИ?Ви помітили, як з кожним роком масштабується традиція відзначати Хелловін? Вітрини магазинів прикрашають різними павуками, кажанами, страшними масками, вирізаними гарбузовими „головами". І наче нічого особливого. Ще один звичай задля забави. Здавалося б, як можуть комусь нашкодити розваги з переодяганнями, прикрасами і веселощами. 

    • «НЕ МОЖНА ЗЛИТИСЯ» ОЗНАЧАЄ "СТАНЬ ТРІШЕЧКИ МЕРТВИМ"
      Цю стаття присвячується всім людям, які зазнають труднощів з проявом своїх негативних емоцій - злості, страху, печалі, відрази, провини і сорому.
      Сподіваюся, що після прочитання ви станете дбайливіше і уважніше ставитися до себе. Зможете взяти себе в усіх проявах, в тому числі з негативними емоціями.
      Ми звикли вважати, що негативні емоції - це погано. Ми навчені їх уникати, придушувати, всіляко приховувати і нікому не показувати.

    • Ким були семеро нових святих, яких канонізував Папа Франциск?
      У неділю, 14 жовтня 2018 р., Папа Франциск очолив на площі Святого Петра у Ватикані Святу Месу, під час якої зарахував до лику святих сімох блаженних Католицької Церкви. Ким були ці наші небесні заступники та приклад для наслідування у здійсненні загального покликання до святості.


    • Запрошуємо на катехизаціїКожного року на парафії м. Перемишляни храму св. Миколая у першу суботу жовтня починається катехизація для дітей та молоді, яка триває до кінця травня наступного року. 
           6 жовтня відбулися перші зустрічі за наступним порядком - о 15.00 год. - діти віком 6 - 8 років, о 16.00 год. - діти віком 9 - 10 років, о 17.00 год. - вівтарна дружина, о 19.00 год. - молодь. Катехизацію проводять о.Віталій Гулич та с.Лілія Ананевич.

    • Постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2018 рокуВід 2 до 11 вересня 2018 року Божого в м. Львові-Брюховичах проходив Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, в якому брало участь 42 архиєреї з України та поселень, а саме з країн Центральної, Північної та Західної Європи, Пiвнiчної і Пiвденної Америки та Австралiї. Публікуємо Постанови цього Синоду.

    • Увага!!!!
    • «Правило 3 хвилин»: для щастя вашого і вашої дитиниБуквально за лічені хвилини в нашому житті може змінитися багато що. Це, зокрема, підтверджує Наталія Сиротич, практикуючий психолог, керівник Центру роботи з дітьми та молоддю «Карітасу Київ». Вона щодня допомагає родинам переселенців зі сходу України та сім’ям, що потрапили у скрутні життєві обставини. Наталія поділилася з «Українською  правдою. Життя» своїм досвідом та розповіла, як дорослим завжди знаходити спільну мову зі своїми нащадками.

    • ПРИТЧА ПРО НАШІ ПЛАНИНа одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії і мрії.

      Перше дерево сказало: «Коли не будь я хотіло би стати шкатулкою для скарбів. Мене заповнили б золотом, сріблом і дорогоцінними каменями. Мене прикрасили б різьбленням, і кожен би бачив мою красу».

      Друге дерево сказало: «Я хотіло би стати потужним кораблем. Я перевозило б царів і цариць по хвилях в усі куточки землі. Всі відчували б себе в безпеці через мою міцність».

      Третє дерево сказало: «Я хотіло би вирости і стати найпотужнішим і високим деревом у лісі. Люди б бачили мене на вершині пагорба, милувалися б моїми гілками і думали б про Бога і про те, як близько я до Нього. Я стало б найбільшим деревом всіх часів і народів, і люди завжди б пам’ятали мене».

    Вперше Одесу, та не вперше Україну відвідав хорватський професор, доктор медичних наук Антуан Лісец. Він присвятив уже близько двадцяти років свого життя людям, лікуючи їхні не тільки тілесні, а й душевні рани. Доктор прочитав вірним УГКЦ Одесько-Кримського екзархату лекцію, в якій висвітлив заперечення проти контрацепції, стерилізації, штучного запліднення, проти будь-якого виду вбивства дітей та проти евтаназії.

    На його думку, в нашому суспільстві існує багато проблем, що ранять сім'ю, душу і призводять до гріха. Ми, християни, володіємо безцінним скарбом - Святим Писанням, де є відповіді на всі питання нашого життя. Наша віра дає Святі Таїнства та заповіді, кожна людина, дотримуючись їх, рятує не тільки себе від хвороби душі, але й хвороби тіла. В теперішній час існує багато небезпечних, непотрібних захворювань та страждань. Християни повинні знати, чому так відбувається і дати відповідь суспільству. Кожна вірна людина має турбуватися не тільки про себе, але й про інших, особливо коли інша людина молода та безпорадна і не може себе захистити, або ж навпаки, стара та хвора, і вже не може зробити цього.

    Таким чином пан Лісец акцентував увагу на кількох питаннях. Перше питання стосується евтаназії. Чи можливо одержати дозвіл на вбивство? Саме формування питання викликає жах. Життя - це безцінний дар Бога людям, ніхто не має права позбавляти його. Добрий господар, коли хворіє його худоба кличе ветеринара, а відповідно кожна хвора людина потребує лікаря. Та сучасне суспільство розучилося турбуватись про ближніх, вірус егоїзму та байдужості вкоренився в багатьох душах. Тому стало легше чекати поки помре нещасна бабуся чи дідусь, аніж надати відповідну допомогу. А в цей момент ніхто не усвідомлює, що фактично порушує Божу заповідь "Не вбий", адже ненадання допомоги це теж вбивство, це пасивна евтаназія. Проблема піклування про осіб похилого віку спричиняється притупленістю співпереживання до людських страждань, вона має бути недопустимою християнською спільнотою.

    Господь створив чоловіка і жінку і дав їм Таїнство Шлюбу. Любов до шлюбу - це дошлюбна чистота. В Європейських країнах молоді люди одружуються досить пізно, Україна теж перейняла цю тенденцію, але це зовсім не означає, що невінчані люди не мають ніяких дошлюбних стосунків. Мало хто замислюється над тим, чим може обернутися для нього таке грішне життя. Шлюб - це дар, до якого варто ставитися з пошаною, та зараз цей дар все більше нівелюється. Україна займає одне з перших місць в світі за захворюванням на СНІД. Це і є один з найжахливіших продуктів нечистого життя. Досить поширена реклама контрацептивів, які нібито вбережуть від будь-якого захворювання, а також «небажаної вагітності». Та ніхто і ніколи не винайде контрацептив, що вбереже людину від гріха нечистоти, а гріх – це СНІД душі!

    Вселенська церква є вчителькою віри і моралі. Вона постійно вчить нерозривності зв'язку, що існує між подружнім актом і зачаттям, під час якого Бог дає новій людині душу. Про це твердять і документи Католицької Церкви: «Casti Conubii», «Humanae Vitae» і «Donum Vitae». Так, смертним гріхом є не тільки вбивство ненародженої дитини, але також і контрацепція, стерилізація і штучне запліднення. Для шлюбу недостатньо закоханості. Ще жодні сімейні стосунки не змогли довго утриматися тільки на одній опорі, тому коли молоді люди вирішили вступити у священні шлюбні відносини, повинні поставити своєму коханому чи коханій кілька запитань. Потрібно перш за все роздивитися моральне обличчя близької вам людини, чи відвідує храм і чи боїться гріха. Проте людині, яка мала багатий сексуальний досвід недостатньо тільки сповідатися. Варто також і перевіритися у медичних закладах. СНІД, сифіліс, хламідія, трихомоніазм - це не просто страшні назви, хвороби, що за ними криються набагато страшніші, тому краще пересвідчитись, щоб кохана людина не принесла у ваш шлюб разом із любов'ю та радістю також біль і страждання. Варто, щоб держава і Церква спільно рекомендували діагностування до шлюбу, щоб бути певним, що він чи вона не вб'є тебе у шлюбі.

    Будь-яка дівчина мріє про хлопця, який зможе стати для неї ідеальним. Але мало хто чітко уявляє собі, яким він має бути. Чи легко знайти ідеального хлопця в сучасному світі? Чи існує взагалі таке поняття - ідеальний хлопець? Чи це просто стереотип, що склався в головах сучасних дівчат? Якими якостями повинен володіти хлопець, щоб отримати можливість гордо носити титул - «ідеальний»?

    На думку психологів, ідеальний хлопець у сучасному світі має володіти гармонійним поєднанням чоловічих достоїнств, які цінуються завжди, таких, як сила, мужність, інтелектуальність, чітка життєва позиція, відповідальність, «залізна логіка». Але також ідеальний хлопець повинен бути м'яким, ніжним, турботливим, - такі якості більше властиві дівчатам.

    Зовнішність є для багатьох одним з головних критеріїв у пошуках ідеалу. І мова тут не тільки про привабливі риси і форми. Хлопець повинен мати гарний смак, вміти підібрати для себе одяг і аксесуари, знати, як доглядати за собою. Охайність, доглянутість і чарівна посмішка - неодмінні атрибути зовнішньої привабливості. М'яті штани, кошлате волосся і триденна щетина давно залишилися в минулому.

    Вихованість, інтелект, освіченість у наш час також відіграють визначальну роль в образі хлопця, що претендує на звання «кращий в світі». Цікавий ерудований співрозмовник, що вміє дати цінну пораду, людина, яка знає свої цілі в житті і вміє їх добиватися, легко підійде на роль ідеального хлопця.

    У сучасному світі прагматичності і жорсткого розрахунку, романтики і джентльмени - на вагу золота. Яка дівчина не мріє про божевільні вчинки заради неї коханої, мільйон яскраво-червоних троянд і червоні вітрила на додачу? Цукерково-букетний період, побачення, поцілунки, прогулянки під місяцем і інші атрибути романтичних комедій завжди повинні бути на озброєнні у ідеального хлопця в сучасному світі.

    Ідеальний хлопець неодмінно повинен бути душею компанії. Веселий, креативний, що володіє гарним почуттям гумору, легкий у спілкуванні - саме такими якостями володіє хлопець, що носить звання «ідеальний». Зумієш розсмішити - і ти вже майже ідеальний для дівчини. Вміння заплести інтрижку або пустити пил в очі теж вітаються деякими представницями прекрасної статі.

     


    26 липня Братство Матері Божої Неустаної Помочі храму св. Миколая Чудотворця відзначало 20-річчя з дня його заснування.

    З цієї нагоди 23 липня, підтримуючи щорічну традицію та з ініціативи о. Віктора Мельника, члени братства та всі бажаючі здійснили прощу до чудотворних місць в селах Борусів та Бориничі Жидачівського району, що приналежні до нашої Стрийської єпархії.

    В храмі с. Борусів, біля чудотворної ікони, о. Дмитро Тхір, сотрудник нашої парафії, який очолював прощу, відслужив Св. Літургію та молебен до Пресвятої Богородиці. Всі присутні мали можливість приступити до Св. Тайн Сповіді та Євхаристії.

    Також о. Григорій Балацький, парох сіл Борусів і Бориничі розповів нам історію цих чудотворних ікон та цілющого джерела, до якого згодом прийшли помолитись.

    Бути жінкою – це бути мамою від молодих літ, від дитинства, від народження.
    Бути мамою – це бути особою, від якої безпосередньо походить життя.
    Давати життя – це найперше ділитися з ним.
    Ділитися з життям можливо тоді, коли його буде тобі дано і ти його зумієш прийняти, а коли ти отримаєш дар життя і його усвідомиш, що він є твоїм, то твоє серце буде наповнене таким відчуттям любові, що забажаєш ділитися цим даром із кожним.

    Oсь чому дівоче серце наповнене почуттями ніжності і ласки, які виливаються до інших.
    Ось чому дівочі очі пломенять увагою і турботою за тих, хто є в потребі.
    Ось чому дівочі уста щиро дарують усміх і ніжність слова.
    Ось чому дівочі руки спішать квапітливо послужити іншим.
    Тому і кожен, хто дивиться на жінку наповнену жіночістю, залишається зачарованим. Ось, чому є радість бути жінкою. Бути неповторною, причаровуючою і в той час незaмінимою.
    Oсь чому життя жінки стає великим даром для дитини, для чоловіка, для суспільства.
    Ось чому кожну жінку називаємо мамою, бо кожна може ділитися із життям; кожна y різний (у свій) спосіб.

     

    Духовні роздуми

    Нещодавно до Івано-Франківська завітав неординарний лікар. Лікар, який говорить, що медицина має співпрацювати з церквою і діяти на засадах християнської етики. Професор, доктор медицини Антун Лісець із Хорватії є провідним спеціалістом всесвітнього руху «За життя». Антун Лісець читав лекції про діалог між церквою та медициною у пологовому будинку та медичному коледжі, розповідав студентам Прикарпатського національного університету про повагу до життя, здоров'я, дошлюбної чистоти, шлюбу і Божого дару плідності. Але пан Лісець не обмежується теорією - його особистою гордістю є життя кількох франківських підлітків. 16 років тому, під час першого візиту до нашого міста, він спілкувався з жінками, які стояли в черзі на аборт, і відмовив їх убивати своїх ще не народжених дітей.

    - Пане Антуне, то чого не знають франківські лікарі?

    Почнемо з того, що в Україні медицина хвора, бо людей, які хотіли стати медпрацівниками, виховували проти Божих заповідей. Фактично, їх виховували так, щоб вони працювали як проститутки, робили те, що хочуть інші. Більшість українських лікарів, на жаль, чинять так, як їх просять. Одна жінка заходить у кабінет і каже: «В мене загроза викидня, збережіть життя моєї дитини». І вони стараються, щоб дитину врятувати. Інша заходить і каже: «Я хочу зробити аборт» і вони допомагають їй вбити ненароджену дитину. То яка це людина, якщо вона робить будь-що, якщо платять? Ще язичник Гіппократ написав у клятві, яку всі лікарі складають, що треба поважати життя людини з моменту її зачаття.

    Мета руху «За життя» - сказати людям правду, що не можна брати участь у гріху, треба поважати життя, здоров'я та сімейні цінності. Медицина не може самотужки вирішити всі проблеми, які стосуються здоров'я та життя, бо просто не існує ліків від усіх хвороб. До того ж, багато лікарів насправді працюють проти життя та здоров'я. Якщо вести спосіб життя згідно з Божими заповідями, не буде багатьох непотрібних хвороб.

    - Яких гріхів медикам та їх пацієнтам треба уникати, щоб зберегти здоров'я та життя?

    Гріхами є: контрацепція, стерилізація, аборти, штучне запліднення, розпуста, перелюб, порнографія, уникання чи відкладання шлюбу через невиправдані причини, аморальне виховання, при якому людську сексуальність намагаються відлучити від подружжя, зачаття і народження, евтаназія, участь у таких діагностичних процедурах, коли шукають хворих дітей з метою вбивства. Гріхом вважається також аморальна освіта, скажімо, обманювати людей, що існує гумовий засіб - презерватив, який врятує від усіх венеричних хвороб.

    - Хіба ж презервативи не захищають від більшості венеричних інфекцій?

    У 1991 році на конференції з представниками МОЗ ми вперше говорили, що неправильно підтримувати кампанію з пропаганди презерватива як захисного засобу від СНІДу. Я тоді мав враження, що говорив до стіни, бо в Україні проводилася така реклама презервативів, як у жодній іншій країні Європи. А результат? Україна стала найбільш інфікованою СНІДом країною Європи.

    Чим більше рекламують презервативи, тим більше людей інфікуються. Дані досліджень, отримані з державних медичних закладів США, підтверджують, що такі захворювання, як СНІД, герпес генітальний, гепатит, сифіліс, хламідіоз, людський вірус папіломи (HPV), що спричинює рак матки, вагінальний трихомоніаз та багато інших, переносяться з презервативом так само, як і без нього. Це політика, бізнес, у якому задіяні великі гроші. Багато медиків навіть не знали, що вони обманюють. З іншого боку, використання презервативів суперечить християнській етиці.

    Таїнство Подружжя – це союз між двома людьми, чоловіком і жінкою, який вони укладають одне з одним у Бозі й перед Ним та Його Церквою. Цей тимчасовий (триває лише впродовж туземного життя) союз є іконою ще більшого Таїнства – союзу Христа і Його Церкви, Таїнства союзу Бога та Його народу. Як невірність союзові з Богом, так і невірність Таїнству Подружжя має незліченні наслідки.

    І, відважуся сказати, наслідки суто негативні. Союзницькі стосунки між Богом та Його народом є основною темою Святого Письма обох Завітів; особливо відкрито описані в Старому Завіті. Але сучасним християнам вони часто-густо невідомі. Тому й увесь Старий Завіт видається їм недоладною збіркою історій із життя ізраїльського народу, яка, за висловом філософа-нігіліста, пасторського сина Фрідріха Ніцше, є безумним набором непослуху і каяття, кар і нагород. Без розуміння того, чим є союз, неможливо зрозуміти, яких саме взаємин зі Своїм народом прагне Бог.

    Коротко сенс союзу можна передати так: я віддаюся тобі повністю, твої проблеми віднині є моїми, а мої проблеми – твоїми, твої друзі – моїми друзями, твої вороги – моїми ворогами й навпаки. Таке єднання, в якому особа особі віддає все своє, але й бере на себе повне зобов'язання якомога тіснішого з'єднання з іншим, і є практичною суттю союзу. Тобто, звичайна математична формула «1+1=2» у випадку союзу не функціонує, вона набирає незвичного для нас вигляду «1+1=1». Союзові з Богом та наслідком його розірвання присвячено практично цілий Старий Завіт. Думаю, щось подібне можна сказати й про «ікону», зразок цього союзу – шлюб.

    Власне відсутність розуміння того, що шлюб є іконою стосунків Христа й Церкви, Бога та Його народу, що такими самими мали би бути стосунки між чоловіком і жінкою у шлюбі, веде до розірвання подружжя, до руйнування того, що Бог з'єднав. А руйнування Божого діла не може відбутися безкарно. І тому розлучення має негативні наслідки. Католиків, які з певних причин «розірвали» цей святий зв'язок, можна умовно поділити на три категорії:

    • формальні, індиферентні, неоцерковлені люди, які насправді далекі від реальних Таїнств, і виникає питання, чи вони взагалі були учасниками Таїнства Подружжя;

    • колишні формальні католики, які пройшли воцерковлення, а розлучилися ще до свого навернення;

    • активні вірні, чий шлюб розпався з тієї чи іншої причини.

    Першу категорію можемо спокійно ігнорувати, оскільки таким людям потрібне фундаментальне християнське навернення. Їхній шлюб був формальністю, на яку вони пішли, щоб дотримати традиції і відповідати загальноприйнятим нормам. У розмові з ними виявляється, що вони не усвідомлюють ані нерозривності подружнього зв'язку, ані його святості. Для них вимоги Церкви стосовно шлюбу й подружнього життя видаються абсурдними й нерозумними. Христос та Його Церква для них є додатком – і то несолодким – до їхнього щоденного життя. Їх не цікавлять наслідки, а коли вони навіть про них чують, то беруть до уваги лише економічну, деколи – психологічну їх частину. Усе решта їм видається порожньою балаканиною. Переживши навернення, вони автоматично переходять у другу категорію. Тому варто приділити реальну увагу лише двом останнім групам.

    Аргумент «Здоров'я»

    Усі знають, що існують хвороби, які передаються статевим шляхом. Тому будь-які статеві стосунки мають ризик інфікування... (може він/вона для тебе і єдиний, але чи і ти для нього/неї???... а скільки їх було до тебе???...). Слід відзначити, що використання презервативів, хоч і зменшує ризик інфікування, але не убезпечує від нього! Тому, як то кажуть, безпечний секс - це секс у водолазному костюмі... ;-)

    Можуть сказати, що і в шлюбі немеє гарантій (вірність – складна штука)... і це правда, але принаймні їх є більше ніж без нього... Дослідження підтверджують, що відстрочення віку початку статевого життя значно знижує ризик інфікування ВІЛ (особливо для дівчат)...

    Дошлюбні статеві стосунки - це також ризик безплідності через аборти та/або користування гормональними засобами...

    Кажуть багато хворіб через статеву стриманість... хм... але ж ще більше через нестриманість!!!

    Аргумент «людяність»

    Кажуть, що статевий потяг, як і спрага, є природнім і його слід задовільняти... Але ж чим тоді людина відрізняється від тварини??? Тоді статеві стосунки то лише інстинкт? А де ж любов? Якби хтось після того як поїв, навмисне звільняв свій шлунок від їжі, мотивуючи це тим, що не голодний, а лишень хотів отримати задоволення від споживання їжі, ти б назвав таку поведінку природньою? Чим і чим відрізняється той, хто займається сексом лише заради задоволення, втікаючи від природнього аспекту статевих стосунків – відтворення? Людина відрізняється від тварини тим, що може володіти своїми бажаннями, володіти собою і нести відповідальність за свої дії. І чим більшою є ця спроможність, тим більше ми є людьми – розумними і свобідними істотами, які не є рабами своїх бажань, а добрими і відповідальними господарями свого життя.

    Аргумент «Любов»

    «Ми любимо один одного і в цих стосунках виявляємо любов». Але ж коли ці стосунки існують, то важко сказати що саме він/вона більше любить - тебе чи задоволення, яке ти даєш можливість отримати...

    Наявність статевої близькості чомусь створює ОМАНЛИВЕ почуття близькості духовної....

    А якщо через 5-10 років ти з якихось причин (травми, хвороби..) вже не зможеш так «вдовольняти» його/її, то тоді що? – гуд бай?... бо це для нього/неї важливіше ніж ти.

    Час зустрічання є для глибшого пізнання один одного, а статеві стосунки (які все ж є більш зовнішні, фізичні) часто заважають глибше пізнати один одного як людину...

    При дошлюбних статевих стосунках існує ризик, що прийдеться (через вагітність ) пов'язати своє життя з людиною, яка може і не є найкращим варіантом, а тому втратити отой "супер приз"...

    Чекати варто не через заборону, а до моменту, коли готовий прийняти рішення - бути разом і в біді, і в радості; і тоді коли є почуття, і коли вони "сплять"; і коли важко бути... Чекати поки ваші стосунки дозріють до готовності взяти відповідальність один за одного. І шлюб, заснований на любові, є зовнішньою ознакою цієї відповідальності.

    Якщо він/вона справді любить тебе, то почекає до шлюбу, а якщо ні – то для чого вам бути разом... - СПРАЖНЯ ЛЮБОВ ЧЕКАЄ!

    Стримуючись до шлюбу я (і моя "половинка") тим самим тренуємось бути вірними один одному вже у шлюбі. Якщо я не можу (і не навчусь) стримуватись зараз, то чи зможу стриматись колись у подружжі (у відрядженні чи після перемовки з жінкою чи з причин якоїсь хвороби )...

    Важливо пам'ятати, що любов невіддільна від відповідальності, відповідальності за себе, своє життя і життя інших... А де ж ця відповідальність в дошлюбних стосунках???!

    Якщо вагітність, - то шлюб? Але ж хіба дитина має бути причиною шлюбу, а не взаємна любов?

    А може твоєю «половиною» мав бути хтось інший, кращий...? А як він скаже па-па?...То аборт (вбивство)? Або чому дитина має рости без батька/матері? Де відповідальність перед нею? А такі вислови хлопців, думаю, будуть дуже вагомими аргументами для дівчат: "Обіцяти не значить одружуватись." "Не бігай за маршрутками і дівками- наступна завжди буде." "Дівчина не горобець: залетить - не прогодуєш..." ...ось вам і "любов", дівчата...

    Є дуже багато щасливчиків, які вважають, що їхнє кохання взаємне, і вони віддають один одному стільки ж позитивної енергії, скільки отримують у відповідь. Але буває кохання і однобічне...

    Когось вдовольняє ситуація, коли його люблять, обожнюють, а він у відповідь лише приймає таке ставлення до себе і насолоджується цим. А буває, що людина сама закохана до нестями у партнера, який і не уявляє, що таке „дарувати такі ж самі почуття у відповідь".

    У будь-якому випадку, кожен живе так, як вважає за потрібне, і кожен отримує певну насолоду від існуючої любові, а саме: хтось дає, хтось отримує. Можливо, той, хто дарує такі прекрасні почуття, зовсім і не потребує відповідних у свою адресу? Можливо, його задовольняє сам процес кохання? Цілком можливо, що та людина, яка приймає як дане любов до себе і не віддає стільки ж, і щаслива від подібної ситуації. Але рано чи пізно і у першому, і у другому типі стосунків з'являються сумніви щодо правильності і взагалі потреби у існуванні „однобічного" кохання. Спочатку виникають сумніви, а потім і прямі запитання. Чи варто витрачати своє життя на людину, яка не цінує твоїх почуттів? Що краще - відмовитись зараз від партнера, який ніколи тебе не покохає і шукати іншого, чи страждати, сподіваючись, що через роки вас оцінять? А ось які запитання задають собі партнери із „протилежного табору", ті, які не кохають, а лише приймають. Чи варто прирікати себе на життя без кохання? Що зробити, якщо до свого партнера не відчуваєш нічого, крім вдячності: залишитись чи шукати бурхливі почуття?

    До психологів звертаються вже потім, коли хтось один не витримує і знаходить інший об'єкт для захоплення. Або через роки спільного життя зустрічає людину, з якою нарешті дізнається про невідоме до цього часу почуття. Та складність полягає у тому, що роки, прожиті у сім'ї, несуть за собою певну відповідальність щодо партнера, щодо дітей. Який вихід із ситуації? Як їй запобігти вже зараз?

    Річ у тім, що будь-яка людина створена для того, щоб жити у любові. У наш час переважно негативного сприйняття світу особливо важливо відчувати себе затишно і комфортно поряд з близькою людиною. Не тільки маленька дитина потребує любові, але і кожна людина у всіх вікових періодах.Недаремно перед одруженням чи створенням спільного сімейного вогнища існує період, коли двоє людей зустрічаються. Саме цей час потрібен для того, щоб краще пізнати один одного, щоб зрозуміти, чи це саме та людина, яка потрібна вам. Я б радила не нехтувати цим часом і не прискорювати події.

    Подружжя – це велике духовне таїнство. Його освятив ще раніше небесний Спаситель, який, як відомо, сам не був одружений в час могутньої земної місії відкуплення людського року. Між іншим, якраз на весіллі в Кані Галилейській Божий Син учинив своє найперше чудо за посередництвом Діви Марії.

    Подружній законний союз – спільнота осіб, що покликані до відповідальності життя в любові, життя в ласці Божій. Недарма християнське подружжя характеризують як домашню Церкву... Яскравим прикладом для єдності осіб у законному подружжі є небесна спільнота трьох божественних осіб (Пресвята Тройця) та свята Родина – Йосиф, Марія, Ісус Христос.

    Християнське подружжя повинне обрамлюватися великою жертовністю, взаємоповагою, розумінням одне одного... Тобто в контексті цієї істини добре є також згадати і про цілі автентичного подружжя – породження нових членів Церкви, виховання дітей на славу Господа та у незламному католицизмі із палкою вірою. Це й стає головною метою кожної християнської сім'ї. «У своєму житті та у своєму стані християнська подружня пара має серед Божого народу свій власний дар» (II Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium », 11).

    У подружніх рамках теж має панувати правдива чистота, до котрої покликані (за виразною волею Творця) всі без винятку, незалежно від стану. Богобоязливі родини мають обов'язок згори світити добрим прикладом для інших, зокрема у наш час, тому що спостерігаємо сьогодні немалу кризу сім'ї, родинних цінностей-пріоритетів. Внаслідок того родина перестає бути своєрідною першою вчителькою віри, християнського виховання для наймолодших тощо.

    «Так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло» (Мт. 19, 6). Варто, звісно, читати такі поважні документи, як наприклад, «Лист до сімей» покійного вже колишнього понтифіка з Рима Івана Павла II, аби християнське подружжя не втрачало ніколи власної мети, сакральності... Бо саме від подружнього стану відгалужуються інші життєві стани. А це неабияка відповідальність... Пріоритет життя...

     

    Джерело: http://mykosovskyy.livejournal.com

    03122010Розгортаючи тему оманливих пропозицій постмодерного суспільства, особливої уваги заслуговує гостра і болюча, але притрушена пухнастим снігом, проблема побачень. Побачення, які за своєю природою мали би означати дещо глибший вимір стосунків між хлопцями та дівчатами, у сучасному розумінні більше схожі на несерйозну гру. Вони стали наче невід'ємною частиною життя підлітків.

    Зустрічі та розлучення відбуваються із шаленою швидкістю. А згодом звичайних побачень стає замало, ось і розпочинаються експерименти з фізичним аспектом стосунків. Властиво саме це щоденно пропагують сучасні мас-медія, постійно намагаючись пе­рекрутити наше світо­сприйняття. Варто відзначити, ці намагання не були і не є марними, вони реально досягли і продовжують досягати поставленої мети. І це буде відбуватися, допоки ми не заборонимо комусь мані­пулювати нами.

    Маю підозру, що більшість підлітків на запитання «для чого вам побачення?» гордо відповіла би: «Щоб краще пізнати свого партнера, перевірити, чи ми підходимо одне одному». Але якщо реально проаналізувати стосунки таких людей, то відповідь була б иншою: «Для того, щоб заспокоїти свій нестримний егоїзм і вгамувати ненаситний апетит пристрастей, який невпинно пробуджує і пропагує сучасне суспільство». Такі стосунки і такі побачення приносять лише тимчасовий і оманливий спокій, несвідоме взаємне задовольняння егоїзму і пристрастей. А вже незабаром настає розлучення, яке приносить зневіру і розчарування, почуття сорому та відчуття, наче нас використали і викинули.

    Тут хочу зауважити ще один вагомий нюанс. Сам Бог, коли створив людину, дав їй абсолютну свободу. У нас же, людей, чомусь розвивається погана звичка – привласнювати всіх і все. «Я маю книжку», – звучить цілком нормально. Жодних проблем. Якщо ми придбали чи нам подарували книжку, ми є її власником. Однак, «я маю дівчину (хлопця)», це звучить «нормально» лише в контексті сучасного суспільства, яке кожному на вухо шепче свою заповідь: «живи так, щоб тобі було добре, про инше – не турбуйся». Важливо бачити відмінність між «я маю дівчину (хлопця)» і «в мене є дівчина (хлопець)». Відмінність ця полягає у змісті. Адже те, що «в мене є дівчина (хлопець)», абсолютно не означає, що вона мені належить і я можу використовувати її у власних цілях так, як мені заманеться. Правдива любов не хоче «мати когось» і не хоче «бути з кимось», а хоче «бути для когось». Зазіхання на посідання чийогось буття є неприпустимим для любови.

    Ще одна серйозна проблема, яку, на жаль, багато людей прак­тикують на своїй «шкірі» – це зведення всієї любови до банальних почуттів. Не забуваймо, що почуття – це один маленький вимір лю­бови. Але самі по собі вони нічого не варті. Для прикладу, якщо людина «відчуває» любов до бідних, але ніколи не допомагає їм і не виявляє милосердя, то чого варті такі почуття? Иншими словами, якщо ми відчу­ваємо якісь почуття до людини, але насправді намагаємося лише зро­бити її інструментом для задоволення власних цілей, то такі почуття не можуть називатися одним із вимірів любо­ви. З иншого боку, почуття вводять нас у сферу романтичних стосунків, де «все дуже гарно і гладко, немає ніяких проблем, випробувань»... Однак насправді романтичні стосунки поза подружжям приносять самі проблеми. Вони ведуть до близькости, але не обов'язково до шлюбу. Є дуже небезпечно дозволяти інтимність, не визначивши, наскільки ми є відданими одне одному. Розпочинаючи романтичні стосунки, ми даруємо себе иншій людині. Тож потрібно бути пильним і зберегти себе саме для тієї людини, яку для нас приготував Бог.

    Наступна проблема полягає в тому, що через побачення люди оминають стадію дружби в стосунках, а основою тих романтичних стосунків, які починаються з побачень, найчастіше є зовнішня привабливість. Відтак прокидаються і фізичні бажання, які зазвичай трактуються як любов. Романтичні стосунки ізолюють пару від взаємин з иншими людьми, весь світ відходить на задній план. Побачення відвертають молодих людей від їхнього найважливішого обов'язку – підготовки до майбутнього. Молодь занедбує розвиток здібностей та обдарувань, «запускає» навчання... весь вільний час затрачається на беззмістовне фліртування. Дивно, але багато молодих людей завжди знайдуть час на те, щоб годину поговорити по телефону «ні про що», однак виділити п'ять хвилин «свого» часу для Бога – значно важче! Як надходить неділя, час для відпочинку і духовного збагачення, нагода для участи у Святій Літургії, то ми згадуємо, що «потрібно підготуватися до екзамену», а ось коли друзі запрошують нас на дискотеку, то «скільки можна вчитися?! Та ж колись потрібно відпочити!», – кажемо ми.

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні