В днях з 14-15 травня відбувалася щорічна молодіжна проща до Унівської Лаври, в якій взяло участь приблизно 6-7 тисяч паломників. Вже традиційно безпосередню участь взяла у ній і наша парафія, зокрема члени молодіжної спільноти «Адонай» разом зі своїм провідником п. Роксоланою Гуніник з благословення наших духовних наставників, які були запрошені до прощі з метою сповідництва прочан.
Піша проща наших дітей, довжиною у 8 кілометрів, розпочалася після обіду від храму Св. Миколая. В дорогу вирушило 28 учасників, які з піснями, молитвою та добрим настроєм швидко дісталися Свято-Успенської Лаври, де взяли участь в повній програмі вечірніх молінь та нічних чувань, приступивши до Св. Сповіді та Св. Причастя.
У неділю, 15 травня, Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, очолив Божественну Літургію у Свято-Успенській Унівській лаврі. Говорячи проповідь на тему недільної Євангелії про розслабленого, Предстоятель УГКЦ згадав слова українського поета Тараса Шевченка, який писав нібито про українських сучасників: «Оглухли, не чують, кайданами міняються, правдою торгують і Господа зневажають…». Блаженніший Святослав зауважив: «Саме Христос зупиняється біля нікому не потрібної особи. Навіть більше, Бог першим руйнує цю людську самотність, бо звертається до недужого. Христова життєдайна десниця піднімає його з постелі і впроваджує у спільноту літургійного та церковного життя. Кожен може збагнути, що ця давня історія – це історія про нас». За словами проповідника, у сучасному світі, в якому є так багато нових засобів спілкування між людьми та способів бути разом, водночас зростає самотність. «Часто молодь скаржиться, що її не чують і не розуміють. Ізольовані, відкинуті, не мають нікого, хто допоміг би їм віднайти місце в мінливому і жорстокому суспільстві. Часто батьки кажуть те саме. Мають претензії, що діти їх не слухають. Чоловік чи жінка також почуваються самотніми, хоча живуть в одній родині й в одному домі. Парадокс, що іноді нас більше слухають чужі, ніж рідні та близькі люди. Такою є велика правда про самотність сучасної людини», − вказав на проблеми сьогодення Предстоятель УГКЦ.
Говорячи про ікону Унівської Богородиці, Блаженніший Святослав зазначив, що Пресвята Діва дає нам відповідь на ці труднощі: «Вона наче вказує на Бога, який стає біля нас і питається чи ми хочемо зцілення? Історія закінчується чудесною зустріччю і закликом Ісуса: «Не гріши». Тож нехай Пречиста Діва, яка сьогодні присутня поміж нами, за посередництвом чудотворної Унівської ікони, допоможе кожному з нас особисто пережити зустріч і знайти Христа-Спасителя». Глава УГКЦ зауважив, що головна мета прощі – отримати велику божественну благодать у цьому святому місці.
Усі прочани поверталися до своїх домівок щасливими й піднесеними на дусі, хоча й трішечки намоченими ніжним дощем недільного ранку.

1 травня, у Томину неділю, відбувся щорічний фестиваль гаївок, організований нашою парафією, зокрема з особистої ініціативи о. Віктора Мельника, адміністратора нашої парафії та дирекції СШ №2 м. Перемишляни. Присутніми на святі теж були: о. Ігор Барбуляк, парох храму св. рівноап. Володимира та блаженного священномученика Еміліяна Ковча та протопресвітер Перемишлянського деканату, який очолив спільну вступну молитву перед фігуркою Богородиці, де і відбувалося усе дійство, о. Дмитро Тхір, сотрудник храму св. Миколая та представники влади: п. Наталія Гавінська, заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань, міський голова п. Олександр Зозуля та інші.

Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,
всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

«Воскресіння день − просвітімося люди!
Пасха Господня, Пасха, від смерті бо до життя
І від землі до небес Христос Бог нас перевів, −
Перемоги пісню співаємо!»

Воскресна Утреня, Канон Пасхи

Сьогодні, у день світлого празника Христового Воскресіння, цими словами Канону Пасхи Свята Церква прославляє свого Спасителя, який воскрес із мертвих. Подібно як і колись, у перший день створення світу, нині із темряви гробу, що звичайно є темрявою небуття, розпачу і безвиході, засяяло божественне і несотворене світло життя. «Воскресіння день − просвітімося люди!» Це світло божества, яке випромінює із пошматованого і зраненого, але воскреслого тіла Ісуса, пронизує сьогодні всіх нас, проникає у нашу особисту темряву гріха, немочі, безнадії та зневіри і просвічує, оживляє та воскрешає − відкриває двері до нового життя.

Всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям,  дорогим у Христі мирянам
 Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес! Воістину Воскрес!

«Сьогодні все наповнилося світлом,
небо, земля і глибини підземні.
Нехай же празнує вся вселенна
Христове воскресіння,
в якому ми утверджуємось!»

Воскресна Утреня, Канон Пасхи

Улюблені в Христі браття та сестри!

Мов заключний акорд цієї величної Пасхальної стихири урочисто звучить Великодній гімн: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим що в гробах життя дарував», звіщаючи світові світанок нового дня Господнього, світанок спасіння світу. Його змістом є повнота Правди, яка творить основу нашої віри та є причиною нашої надії. Все проголошує остаточну перемогу Божої любові, котра обіймає кожного з народжених та все людство, спонукуючи до радісного визнання: Воскреслий Христос Ісус є Господь та Спаситель.
Звістка про Христове Воскресіння є центральною правдою всього Божественного Об'явлення, спасительною та преображуючою світ силою Євангелія. Вона зібрала воєдино усі народи в Єдину, Святу, Соборну та Апостольську Церкву, установлюючи її єдиним вірогідним свідком Христового Воскресіння та носієм Радісної Благовісті на всі часи для всього людства.

«Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес» - проголосили ангели жінкам мироносицям, а тим і до всієї історії світу про сповнення Господньої обіцянки спасіння. «Воскрес із мертвих» – це головне ствердження Великодньої правди, перед якою смиренно схиляється розум, бо Божественна Мудрість об'являє людині свою велич лише в благодаті віри.
Пасхальне таїнство є неповторною історичною миттю торжества Божественної любові, у якій людина віднаходить ствердження правди про себе та об'явлення повноти свого життя. Справжня туга за безсмертям не родиться з ізольованого, зосередженого на собі існування, яке не заспокоює, але з досвіду безумовного дару любові. Тож якщо таїнство життя є тотожне таїнству любові, тоді воно є пов’язане з процесом самозречення аж до смерті. Христовим воскресінням долаються всі протилежності між життям та смертю: присутність вічності стає реальністю. Така присутність є основою віри: вона несе в собі запоруку осягнення нашої остаточної мети. Віра є там, де тріумфує любов. Тому що в Христовій смерті та Воскресінні Божа любов подолала смерть – може людина вірити, що її буття в єдності з Богом є правдивим життям, яке долає смерть.

З благословення Преосвященого Владики Тараса Сеньківа, вийшла друком книга о. Андрія Соколовського «Історія чудотворної ікони Богородиці Тучнянської», яка розповідає про минуле одного з десяти відпустових місць Стрийської єпархії.


Книга простежує історичний контекст чудотворної ікони, іконографію, історії заступництва Пресвятої Богородиці. Праця має важливе значення не лише з історичної точки зору, але, в першу чергу, написана для прослави Матері Господа нашого Ісуса Христа, адже Вона є першою Заступницею перед Своїм Сином за людський рід. Це в особливий спосіб видно через Її чудотворну ікону в Тучному, яка є знаком Божої любові та милосердя до людей.

«Історія чудотворної ікони Богородиці Тучнянської» є внеском у розвиток культу вшанування Богоматері в маловідомих досі місцях об’явлень Її материнської присутності через чудотворні ікони і є першою спробою пізнати історію цього святого місця. Книга покликана зацікавити бажаючих здійснити паломництво у с. Тучне Перемишлянського району на Львівщині, де зберігається ікона.

Повідомив о. Андрій Соколовський,
адміністратор парафії с. Тучне
Перемишлянського деканату

Всесвітлішим, високопреподобним,
преподобним та всечеснішим
священнослужителям
Української Греко-Католицької Церкви

Дорогі співбрати у Христовому священстві!

У Cтрасний четвер, того дня, коли наш Божественний Спаситель перед своїми страстями зібрав своїх учнів на Тайну вечерю, хочу і я зібрати всіх вас довкола себе за посередництвом цього послання. Під час таїнственної трапези з апостолами Ісус Христос установив святе таїнство Священства. До участі у цьому великому таїнстві Він вибрав і покликав також і нас, зробив це служіння сенсом нашого життя та земної місії. В цей святковий день хочу щиро привітати вас, що стали учасниками вічного священства самого Спасителя, та разом з вами поміркувати над його змістом і тими завданнями, які ми повинні виконати в нашій Церкві і в нашому народі.

Погляньмо сьогодні на Христа, який знову засідає з нами до своєї Тайної вечері. Яким ми Його побачимо? Що Він до нас каже і що з нами чинить? З усіх таїнственних жестів Христа на цій вечері хотів би звернути вашу увагу лише на такі три: вмивання ніг учням, подавання їм для споживання свого Тіла і своєї Крові під видом хліба і вина та молитва за них до Отця.

Першим жестом – який ми звершуємо у катедральних храмах під час чину вмивання ніг саме у Великий четвер – Христос у видимий і зворушливий спосіб упокорює себе перед власними учнями і вказує їм на те, що Він є серед них як слуга. Пояснюючи здивованим і схвильованим учням свою поведінку, Спаситель каже: «Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному» (Ів. 13, 12–14). Таким чином Спаситель навчає нас, що Його священство не є запорукою людського владарювання чи привілеєм. Бути священиком – означає бути для всіх слугою, бути тим, хто щодня обмиває людську нечистоту, тобто служить ближньому за прикладом свого Господа. «Слуга не більший за свого пана, а посланий не більший за того, хто його послав», – каже Христос (Ів. 13, 16). Бути священиком – означає бути слугою очищення людини, щоби кожен віруючий міг стати причасником чистоти життя самого Христа.

А як важливо для кожного з нас, особливо в ці дні Великого посту, коли годинами слухаємо сповіді вірних, самим бути очищеними та вмитими Христом у цій купелі душі, що звемо святим таїнством Покаяння! Тому прибігаймо якнайчастіше до цієї тайни Божого милосердя, даймо Христові послужити нам і дозвольмо Йому зробити нас здатними до служіння іншим. «Коли я тебе не вмию, – каже Ісус до Петра, а також і до кожного з нас, – то не матимеш зі мною частки» (Ів. 13, 8).

17 квітня 2011 року, в Перемишлянському лісопарку відбулася хресна дорога, участь у якій взяли учні парафіяльної недільної школи, яка діє при місцевому храмі Святого Володимира та блаженного священномученика Омеляна Ковча, а також їхні батьки та молодь міста.


Очолили молитовний похід о. Ігор Барбуляк, протопресвітер Перемишлянського деканату, та о. Петро Закаляк, голова деканального катехитичного осередку. Душпастирі, звертаючись у своїх проповідях до молоді, звернули увагу на те, що в сучасному суспільстві існує багато перешкод, які трапляються на дорозі християнського життя, але коли у серцях молодих людей палає любов до Бога, то ці труднощі вдається легко долати.

Під час хресної дороги молодь міста мала змогу ще раз застановитися над стражданнями Ісуса Христа та збудити в собі щирий жаль за гріхи, які стали причиною смерті Сина Божого. Маленькі діти долучалися до молитви у свій спосіб, збираючи по дорозі весняні квіти та складаючи їх у підніжжі хрестів.

Закінчився похід у храмі, де священнослужителі подякували молоді та всім присутнім за участь у спільній молитві.

Повідомив Володимир Кметь,
парафіянин храму святого Володимира
і блаженного священомученика Омеляна Ковча м. Перемишляни

«Тим-то і ми, як отроки, знамена перемоги носячи,
Тобі, переможцеві смерті, воскликуємо:
"Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє!"»

Тропар Квітної неділі

Улюблена у Христі українська молоде!

У святковий день тріумфального входу Господнього до стольного града Єрусалима звертаюся до вас зі своїм першим, після сходження на престол Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, пастирським посланням.

В Католицькій Церкві склалася традиція, що у Квітну неділю особливу увагу звертають на молодь. Цього дня на площі Святого Петра в Римі сотні ваших ровесників з усього світу збираються на молитву разом зі Святішим Отцем. Користаю з такої нагоди, щоб за посередництвом цього листа звернутися до вас, запевнити вас у своїй особливій турботі та запросити до діалогу з Божим Словом, яке Свята Церква нам проповідує.

Квітна неділя – це день, який робить нас учасниками особливої події. Ісус Христос підходить до звершення своєї спасительної місії – наближаються Його розп’яття, смерть і воскресіння. І от напередодні своїх страстей Бог Ізраїля у людському тілі приходить до свого народу! Цей прихід провістив був цар Давид, урочисто внісши до Єрусалима ковчег Завіту із зображеними на ньому херувимами, що знаменувало присутність Того, хто сидить на херувимах. Видимий знак присутності Всемогутнього був для ізраїльтян запорукою їхньої непереможності. Бо ж сам Господь перебуває між ними!

У суботу, 9 квітня 2011 року, в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия, відбувався з’їзд слугинь руху «Матері в молитві» Стрийської єпархії. У їхньому наміренні була відслужена Божественна Літургія, по закінченні якої всесвітліший отець Богдан Манишин, разом з присутніми ієреями, здійснив освячення хоругви руху.


На знамені зображена Ліська чудотворна ікона Матері Божої, яка знаходиться у Катедрі, а з протилежного боку – логотип руху та гасло: «Любов матерів змінює світ». Також напис: «Єднаючись у молитві, ми врятуємо наших дітей».

«Нехай Господь благословляє ваше служіння, дає вам можливість бачити як цей світ змінюється через ваші молитви, вашу любов, вашу жіночу мудрість. Хай знаменом нашого церковного руху буде не тільки зовнішній прояв, ця хоругва, а й також сила віри», – такими словами, від імені Преосвященного Владики Тараса Сеньківа, привітав присутніх Матерів протосинкел Стрийської єпархії, побажавши їм Божого благословення для особистого духовного зростання та для преображення світу.

Також у четвер, 7 квітня 2011 року, на празник Благовіщення Пресвятої Богородиці «Матері в молитві» провели молитовну акцію «Захисти життя» у пологовому будинку м. Стрия, а відтак у Катедральному храмі прийняли «духовне усиновлення зачатої дитини».

Прес-служба Стрийської єпархії